Printer-friendly version

Чи можна вважати храми мормонів християнськими?

Чи можна вважати храми мормонів християнськими?

By:
 

Церква мормонів, офіційно відома як Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів має понад 100 храмів по всьому світу і заявляє, що ці споруди із вражаючою архітектурою служать тій самій меті, що й Єрусалимський храм, описаний у Біблії. Також вона заявляє про те, що Ісус та апостоли започаткували певні таємні ритуали, як, наприклад, хрищення за мертвих або вічний шлюб, які досі практикуються у мормонських храмах.1 Більше того, мормонська церква вчить, що це єдина істинна церква на землі, бо тільки вона «відновила» втрачені храмові ритуали справжнього християнства.

Але чи правдиві такі твердження мормонів? Чи існують історичні докази, які підтверджують їх? І, найважливіше, чи підтверджує їх Біблія, Святе Боже Слово?

У цій статті ми говоритимемо про те, що ні Біблія ні історія ранньої Церкви не підтримують вчення про мормонські храми та ритуали, що в них проводяться. Це винахід засновника руху мормонів Джозефа Сміта, а не біблійне вчення новозавітних часів.

Різне призначення

Порівняння подій та заходів, які відбувалися у біблійному храмі та мормонських храмах чітко показує, що між ними немає нічого спільного. Давайте розглянемо призначення біблійного храму. Його єдина функція полягала у тому, щоб нагадувати людям про їхню потребу у викупленні, без якого неможливе справжне поклоніння істинному і живому Богові. Те, що вівтар для жертв цілопалення знаходився саме біля єдиного входу до Єрусалимського храму, підтверджує це (див. ілюстрацію). Це підкреслює, що Божі любов і прийняття доступні лише тим грішникам, за чиї гріхи заплатив своєю жертвою Його агнець. Про цю єдину мету існування храму так сказав Соломон: «І хто я, що збудую Йому храма? Хіба тільки на кадіння перед лицем Його!» (2 Хронік 2:6).2

 

На відміну від цього, храми мормонів – місце, де відбуваються такі незвичні ритуали, як хрищення за мертвих та вічний шлюб. Також у мормонів існують особливі рукостискання й таємні імена, нібито необхідні для того, щоб потрапити на небо. Згідно вчення мормонської церкви, завдяки цим ритуалам люди можуть ставати богами й богинями.3 Мормони заявляють, що такі звичаї були поширені серед перших християн, але лжевчителі від них відмовилися. Відповідно, усі інші церкви вони називають неправдивими і відступницькими,4 вважаючи мормонство єдиною справжньою формою християнства у світі. Тим не менше, ці твердження не знаходять доказів ані в Біблії, ні в стародавній єврейській літературі, ні в історії ранньої Церкви.

У кожному мормонському храмі споруджено великий баптистерій, який стоїть на спині дванадцятьох волів, вирізьблених у натуральну величину.  

Ці баптистерії було спроектовано за біблійним описом умивальниці (інша назва "море"), яка знаходилася якраз біля входу до Соломонового храму (2 Хронік 4:2, 15; також показано вище на ілюстрації храму у розрізі). Але умивальниця біблійного храму використовувалася не для проведення хрещень, як вчать мормони (тим більше, вчення про хрещення з'являється у Новому Завіті). Навпаки, Писання чітко пояснює, що умивальниця призначалася для священиків: щоб вони могли омитися після жертвопринесення перед тим, як служити біля жертовника або увійти до скинії заповіту (Вихід 30:18-20; 2 Хронік 4:2-6). Мормонське вчення про хрищення за мертвих не можна назвати ні юдейським, ані християнським, оскільки воно протирічить новозавітному вченню про хрещення та спасіння.

Так само й мормонський ритуал вічного шлюбу ніколи не здійснювався у біблійному храмі. Про цей звичай немає жодної згадки ні в Біблії, ні в стародавній єврейській літературі, ані в історії ранньої Церкви. Навпаки, у посланні до Римлян 7:2 апостол Павло пише, що шлюб – стосується лише смертної частини життя людей: " Бо заміжня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом". Ісус також учив про це: "Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі" (Матвія 22:30). Отож, мормонський ритуал вічного шлюбу не можна назвати ані християнським, ані біблійним.

Порушення біблійних правил

Друге, на що ми хотіли б звернути увагу, – це порушення даних Богом правил і вимог стосовно біблійного храму:

1. Храм мав бути тільки один, щоб цим нагадувати, що є тільки один істинний Бог (Повторення Закону 12:5,13-14; 16:5,6). Мормони, навпаки, володіють великою кількістю храмів, чим порушують Божу постанову.

2. Тільки священики могли входити до біблійного храму, а богомільці – включаючи навіть царів Ізраїля5 – не могли йти далі за вівтар для жертв цілопалення, який знаходився на подвір’ї. Оскільки не тільки священики можуть входити до мормонських храмів і брати участь у заходах і дійствах храму, то це можна назвати ще одним порушенням біблійних настанов стосовно храму.

3. Люди знали про все, що відбувалося у біблійному храмі, оскільки усе це було детально описано в Біблії (наприклад, Вихід 30:7-10; Левит 4:5-7; 16:1-34; 24:1-9).6 Біблія застерігає християн щодо участі у таємних дійствах (Матвія 10:26-27; Ефесян 5:11-12). Ісус також говорив про відкритість і доступність Свого вчення: "Я світові явно казав… а таємно нічого Я не говорив" (Івана 18:20). На відміну від цього, мормони наполягають на збереженні таємниці їхніх храмових ритуалів.7

4. Біблія суворо наголошує на тому, що священицтво має бути за чином Аароновим. Біблійне вчення чітко окреслює, що тільки чоловіки з племені Левія та роду Аарона могли служити священиками при храмі (Числа 3:10; Вихід 29:9; Числа 18:1-7).8 Церква мормонів заявляє, що вони відновили священицтво за чином Аароновим, але цілковито нехтують очевидною вимогою Писання стосовно походження священика.9

Кінець існування храму

У кінці Свого земного служіння Ісус Христос попередив про майбутнє зруйнування храму (Матвія 24:2). Він сказав учням: "Поправді кажу вам: Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!"

Це пророцтво здійснилося у 70 р. н.е., коли римський воєначальник Тит зруйнував храм, після чого його вже не відбудовували. Проте Ісус говорив, що поклоніння у храмі буде заміщене новою формою поклоніння – поза храмовою спорудою: "…надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви. Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців" (Івана 4:21, 23).

Сповнена драматизму смерть Ісуса на хресті символізувала також кінець поклоніння у храмі. Євангелії свідчать, що у момент кончини Ісуса "завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу" (Матвія 27:51; також Марка 15:38; Луки 23:45). Ця товста завіса (див. малюнок 1), яка розірвалася в час смерті Ісуса, була своєрідним бар’єром, який не дозволяв священикам бачити внутрішню частину храму – Святе святих. У цьому внутрішньому приміщенні перебувала свята й велична Божа присутність. Тільки первосвященик міг увіходити до Святого святих лише раз на рік – у День Очищення (Йом Кіппур). Дане обмеження мало нагадувати людям про те, що не Старий Заповіт давав доступ до Божої присутності. Як сказано про це у Новому Завіті: "Святий Дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія" (Євреїв 9:8). Як говорять стародавні єврейські писання, завіса була настільки товстою та міцною, що навіть два гурти волів, які рухалися у протилежних напрямках, розтягуючи її, не могли її розірвати.10 Відповідно, те, що завіса розірвалася сама якраз у час смерті Ісуса, вказує на надприродне Боже втручання – це було реакцією неба на викупительну жертву, принесену на хресті. Тепер через віру в Ісуса Христа віруючі можуть вільно приходити в Божу присутність. Ось як про це сказано в новозавітному посланні до Євреїв: "Отож, мавши великого Первосвященика, що небо перейшов, Ісуса, Сина Божого… приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать" (Євреїв 4:14-16; також 6:19;10:19-22).

Розірвання храмової завіси означало кінець системи поклоніння у храмі. Ця система відійшла у минуле, і потреба у храмі чи священиках зникла. Згідно Нового Заповіту, встановленого Ісусом Христом, Він є Первосвящеником для віруючих у небесному Святому святих. Таким чином, "християнський храм", як його намагаються представити мормони, – цілковито протирічить поняттю храму та не відповідає його значенню.

— Люк Вілсон

 


 

Примітки

1 Церква мормонів заявляє, що своїм ритуалом хрищення за мертвих вони "відновили" постанову, дану Ісусом Христом, а їхній обряд храмового шлюбу сягає корінням ще часів Адама та Єви: "Цей шлюб включає у себе "вічний принцип, встановлений ще до закладин світу і започаткований на землі ще до того, як сюди увійшла смерть" (Джозеф Філдінг Сміт, "The Way of Perfection" (Шлях досконалості), Солт-Лейк-Сіті, 1931, с. 251, процитовано Джеймсом Т. Дюком в статті "Вічний шлюб" в Енциклопедії мормонства, 2:858). Джозеф Філдінг Сміт був 10-м президентом Церкви мормонів, хоча на час видання книги він був Апостолом, а не президентом.

2 Усі цитати з Біблії подано у перекладі І. Огієнка.

3 Повний запис розповіді про обряд храмового обдарування, який проводиться у мормонському храмі можна знайти за адресою www.irr.org/mit/endowment.html (англ. мовою). Про вчення мормонів, що люди можуть ставати богами можна прочитати в Ученні і Заповітах 132:19-20; Gospel Principles, 1997 ed. p. 302; Achieving a Celestial Marriage, p. 130.

4 Писання мормонів надають запис про перше видіння засновника руху мормонів Джозефа Сміта. Він заявляв, нібито Бог повідомив йому, що всі християнські церкви "помиляються, і Особа, яка до мене зверталася, сказала, що їхні символи віри – гидота для нього" ("Дорогоцінна Перлина ", Джозеф Сміт – Історія, 1:18-19).

5 Заборону входити до храму будь-кому, крім священиків з роду Аарона, добре ілюструє випадок, який стався із царем Уззійєю. Він нахабно увійшов до храму, щоб кадити на жертовнику. Священики застерігали його: "Не тобі, Уззійє, кадити для Господа, а священикам, синам Аароновим, посвяченим на кадіння... Вийди зо святині, бо ти спроневірився, і не за честь це буде тобі від Господа Бога!" (2 Хронік 26:18). Оскільки Уззійя не зважав на слова священиків, Бог вразив його проказою одразу після того, як священики силою вивели його з храму.

6 Те, що люди з цікавістю ставилися до обов’язків священика і знали, що саме він виконує у храмі підтверджує вірш в Луки 1:10. Одним з щоденних обов’язків священика було кадіння – символ молитви (Псалом 141:2; Об’явлення 5:8, 8:4), на жертовнику кадіння, який знаходився якраз перед завісою (див. малюнок 1). У Біблії сказано, що коли священик Захарія увійшов до храму щоб кадити, то "під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору" (Луки 1:10). Безсумнівно, люди молилися за те, щоб Господь прийняв кадіння Захарії, яке він здійснював від імені свого народу.

7 Церква мормонів називає свої ритуали "сакральними, а не секретними". Тим не менше таке розмежування не знаходить підтвердження у їхній практиці, оскільки членів церкви мормонів застерігають: "Ми не обговорюємо храмові обряди поза храмами" (Boyd K. Packer, The Holy Temple, Corporation of the President of the Church of Jesus Christ of Latter-day Saints, 1982, p. 2).

8 Чоловіки з племені Левитів, які не належали до роду Аарона могли виконувати певні обов’язки у храми тільки під наглядом священика (Числа 3:5-9). Нещодавно в одному з авторитетних британських видань журналі "Nature" ("Природа") було надруковано статтю; в ній йшлося про те, що в сучасних єврейських чоловіків, які відносять себе до священицького роду було знайдено спільну генетичну ланку, що підтверджує їхні слова про спільного пращура і дає можливість повернутися на три тисячі років назад до біблійного Аарона. Дослідження, яке очолив професор Рамбамського медичного центру Ізраїльського інституту Техніон у Хайфі (Ізраїль) Карл Скорецький "показує очевидну різницю в частоті появи гаплотипів Y-хромосоми між юдейськими священиками та їхніми мирськими співвітчизниками". Цю генетичну спільність було підтверджено у представників і сефардів, і ашкеназів. Y-хромосома є чоловічою хромосомою і передається виключно по батьківській лінії. (Див. "Y Chromosomes in Jewish Priests” in Nature, vol. 385, 2 January 1997, p. 32.)

9 Це також викликає одне з найвагоміших заперечень проти Книги Мормона. Оскільки описаний у ній народ (доколумбівські євреї-емігранти в Америці, названі "нефійцями") мав храми, виконуючи "усе, згідно з законом Мойсеєвим" (2 Нефія 5:10, 25:24). Але Книга Мормона зазначає, що цей народ походить з племені Йосипа (1 Нефія 5:16; або ще з племені Манасії – одно з "півплемен", які асоціюються з Йосипом, Алма 10:3), а не з коліна Левія. Відповідно, народ, описаний у Книзі Мормона, не міг мати справжнє священицтво з синів Ааронових.

Не зважаючи на те, що ім’я Аарона згадується у Книзі Мормона 48 разів, у жодному з цих випадків воно не пов’язане з біблійним Аароном чи священицтвом за чином Аароновим. Ось короткий список понять, пов’язаних із храмом та скинією, які вживаються у Старому Завіті (не враховуючи численних згадок у тлумаченнях), які жодного разу не використовуються у Книзі Мормона: "умивальниця" (13), "кадило" (ще "кадіння", 121), "ковчег завіту" (48), "сини Ааронові" (97), "віко" (23), "День Очищення" (21), "свято Кучок" (17), "Пасха" (59), "дім Господній" (627).

10 Цитується за виданням: M. R. DeHaan, The Tabernacle (Grand Rapids: Eerdmans, 1955), p. 115.